Вчені з'ясували, чому ми лисіємо і сивіємо

Сивина і втрата волосся вважаються невід'ємними ознаками старіння. Однак у майбутньому ситуація може змінитися.

У процесі вивчення нейрофіброматозу, рідкісного генетичного захворювання, вчені, схоже, виявили механізм, що лежить в основі облисіння і появи сідини. З часом це відкриття може призвести до появи ліків (наприклад, крему), що дозволяє зберегти і саме волосся, і їх природний колір.

Спочатку метою дослідження було виявлення процесів пухлинного зростання у пацієнтів, які страждають нейрофіброматозом 1 типу. Однак замість цього автори роботи, що проводилася під керівництвом доктора Лу Ле (Lu Le) з Комплексного онкологічного центру (Comprehensive Cancer Center) при Техаському університеті в Далласі (University of Texas at Dallas), знайшли механізм, що грає ключову роль в освіті сивого волосся і облисінні. Результати роботи були опубліковані у виданні Genes and Development.

Раніше вже було встановлено, що в волосяних фолікулах присутні стовбурові клітини, що беруть участь у процесі зростання волосся. Також було відомо, що білок під назвою «фактор стовбурових клітин» (stem cell factor, SCF) відіграє певну роль у формуванні пігментації. Під час нового дослідження доктор Ле спільно з колегами встановили, що, коли стовбурові клітини переміщуються в основу фолікула, білок KROX20 активується в клітинах-попередниках волосся. Останні безпосередньо пов'язані з синтезом стрижня волосся.

Вчені виявили, що у відповідь на активацію KROX20 клітини-попередники починають виробляти фактор стовбурових клітин, SCF. Під час нового дослідження також було встановлено, що цей фактор критично важливий для нормальної пігментації волосся.

У піддослідних мишей, в шкірі яких вироблялися обидва білки, клітини-попередники комунікували з меланоцитами, клітинами, які виробляють пігмент, що надає колір шкірі, волоссю та очам.

Однак коли білок SCF був видалений, тварини почали відрощувати шерсть сірого кольору, а з часом вона перетворилася на білу. Видалення ж клітин, які виробляли білок KROX20, призвело до того, що шерсть у мишей перестала рости зовсім.

Зроблене відкриття, на думку авторів роботи, вказує на те, що патологічні зміни в білках SCF і KROX20 можуть відігравати важливу роль у втраті волосся і появі сідини. Для підтвердження результатів необхідно проведення досліджень за участю людей-добровольців. Тим не менш, доктор Ле сподівається, що отримані результати з часом призведуть до появи нових підходів до терапії сєдині та облисіння.