Жилінський край

Жилінський край - одна з восьми адміністративних одиниць Словаччини перейняла назву свого крайового центру. Чисельність населення обжилого майже сім тисяч квадратних кілометрів наближається до семисоттисячної позначки.

Цікаві демографічні особливості цього північно-західного словацького краю, що межує з польською та чеською територією. Понад 90% населення становлять природно словаки, які сповідують переважно католицизм (70% опитаних). А ось другу за конфесійними уподобаннями групу представляють атеїсти яких тут 11%. Несподіваний для середньоєвропейської країни результат пояснити який соціалістичним зреченням від релігійних традицій важко.

Серед природних пам'яток Жилінського краю пріоритет Лучанського водоспаду незаперечний. Водоспад, що перегороджує через селище Лучки річку, виявляє себе не відразу. Основному каскаду передує невеликий порожистий перепад, за яким дещо далі з'являється сам водоспад. Його утворює падаюча з дванадцятиметрової тераси травертина вода.

Знайдені поблизу рідкісні археологічні та палеонтологічні раритети спонукали словацький уряд оголосити в 1974 році водний об'єкт національною природною пам'яткою. Цілорічний режим водоспаду забезпечує термальна вода, що спускається прилеглим санаторієм в живильну каскади річку.

Європейська історія, до якої Словаччина причетна фактом свого розташування, відводить військовим подіям безліч сторінок. Тому велика кількість кріпосних укріплень, що понині урізноманітнюють ландшафт центральної Європи, - звичайне видовище, що цікавить тільки істориків та туристів. Два таких замки - Гричов і Лієтава - чесно послужили Жилінському краю.

Замок Гричів вінчає вершину одного зі Стражівських пагорбів. Хоча вперше цитадель згадана в 1208 році, заселення цієї місцевості мирними племенами позначено, мабуть, IX століттям. Дерев'яний замок, що передував більш пізньому, кам'яному, істотно постраждав в 1241 році, піддавшись атаці татаро-монгольських військ. Наступна згадка про зміцнення, датована 1254 роком, відносить його до сторожових кам'яних замків.

Другий місцевий замок - Лієтава - височіє над територією, колись населеною слов'янськими племенами. Побудований у 1241 році, він виконував функції адміністративного та військового центру. Замок Лієтава, який неодноразово змінював власників, до 1698 року став безлюдним, внаслідок чого процес руйнування його оборонних будівель став незворотнім.