Дорога на ешафот

Англійський король Яків II був «чужим» серед своїх: католиком у протестантській країні. Народу більше до душі був Монмут Джеймс Скотт.

Яків II однією з першорядних державних турбот бачив посилення армії. На озброєння виділили величезні кошти. На найважливіші посади в країні король поставив католиків, вважаючи, що вони виявлять лояльність у разі антиурядових виступів. Чисельність армія зросла більш ніж у 2 рази (з 8,5 тисяч до 20 тисяч). Серед населення ходили чутки про створення «папістського» війська, яке нібито буде використано для здійснення контрреформації. Яків продовжив реформи, які реалізовував його брат Карл II. На командні посади монарх ставив досвідчених військовослужбовців. За його ініціативою військові вирушали у відрядження до Франції та Нідерландів. Опорні пункти англійської армії тепер були рівномірно розподілені у всіх графствах. Яків II. Джерело: wikipedia.com

Сили Якова II жорстоко придушували антиурядові хвилювання. Джеймс Монмут, перш ніж висунути свої домагання на престол, заручився підтримкою кількох сотень соратників. Це були, в основному, сільські жителі, які погано озброєні і не мали досвіду участі в бойових діях. Як зброю вони використовували сільськогосподарські інструменти. Ці розрізнені загони мали намір протистояти королівським військам.

У червні 1685 року герцог Монмутський висадився на узбережжі Англії, при ньому перебували, за різними даними, до 300 осіб. Однак кількість загонів швидко зростала - багато хто в країні був незадоволений прихильністю монарха до католицизму. Була грамотно складена прокламація Монмута. У ній йшлося про те, що він має намір захистити права парламенту, протестантизм і англійські закони. Полум "яну промову герцога слухали з цікавістю; він відрізнявся бездоганними манерами, приємною зовнішністю і був відомий хоробрістю на полі бою. Герцог називав себе законним претендентом на англійський престол; він ініціював чутки про те, що Карл II і його мати таємно поєднувалися узами шлюбу. При цьому бунтівник посилався на нібито шлюбний контракт. Через 7 днів після висадки чисельність прихильників герцога досягла, за різними даними, 7000 ‑ 7300 осіб. Влада побоювалася, що повстання охопить райони, де проживають релігійні дисиденти, а також міста з високим рівнем безробіття.

Авантюра герцога Монмутського завершилася після битви при Седжмурі 6 липня 1685 року. На його боці билися фермери і ремісники, які не відрізнялися військовим талантом. А ось королівські сили очолив барон Черчілль. Примітно, що він був знайомий з герцогом, але без вагань став на бік монарха. Через 4 роки після придушення повстання Черчілль отримав титул графа Мальборо. Бунтівники були розгромлені, багатьох стратили. Монмута вбили 15 липня 1685 року.

За однією з легенд, він був помилуваний і став знаменитим в'язнем Бастилії - «Залізною маскою». Цей персонаж з'явився в фортеці в 1698 році. Він ніколи не знімав оксамитову маску. Його фігура обросла фантастичними чутками. Парижани припускали, що за маскою ховається син Людовіка XIV і його фаворитки Луїзи де Лавальєр. Інші стверджували, що король ув "язнив свого батька. Третя версія гласила, що в Бастилію запроторили італійця Маттіолі. Цей заповзятливий чоловік нібито обіцяв надати Людовику якусь послугу; гроші взяв, але обіцянку так і не виконав. Таємничий в'язень помер у листопаді 1703 року, так і не показавши своє обличчя іншим арештантам.