Вирощування ріпчастої цибулі з сіянки: агротехнічний посібник

Цибуля як культура була відома, вживалася в їжу та використовувалася як ліки ще за часів шумерів. На території України культура ріпчастої цибулі з'явилася приблизно в XII столітті. Сьогодні її вирощують по всій земній кулі. Таку популярність ця рослина отримала завдяки своїм лікувальним і харчовим якостям. Ріпчаста та зелена цибуля на перо містять фітонциди — сполуки з найсильнішими бактерицидними властивостями, вітаміни A, B1, B2, C, PP, мінеральні солі та інші необхідні людині речовини. Її вживають у їжу у свіжому вигляді в салатах, а також при приготуванні гарячих страв та в консервному виробництві. Цей матеріал присвячений агротехніці вирощування ріпчастої цибулі з сіянки.

На відміну від поширеної думки, отримання великих товарних цибулин потребує не лише поливу, а й точного дотримання строків посадки, підготовки ґрунту та сіянки, а також розуміння біологічних особливостей культури. Сучасні технології дозволяють досягти врожайності до 5-6 кг/м² навіть на малородючих ґрунтах за умови правильного вибору сорту та догляду.

Біологічні особливості цибулі

Цибуля — одно-, дво- та трирічна рослина. Із насіння (чорнушки) цибулі в перший рік отримують цибулю-сіянку або арбажейку — дрібні цибулинки діаметром 1-2 см масою 2-5 грамів. На другий рік із сіянки вирощують велику цибулину (матку). Маткові цибулини є товарною цибулею. На третій рік, висаджуючи матку, отримують насіння цибулі, яке через колір називають чорнушкою. У південних регіонах насіння цибулі можна отримати і при дворічному вирощуванні: у перший рік отримують велику цибулину-матку, а на другий рік — насінник, який формується на високому прямому квітконосі у вигляді головчастих округлих суцвіть.

Коренева система цибулі мичкувата, розташована в поверхневому шарі ґрунту (10-30 см), що робить культуру чутливою до нестачі вологи та аерації. Цибуля належить до холодостійких культур: насіння проростає за температури +3..+5°C, а сходи витримують короткочасні заморозки до -3°C. Оптимальна температура для росту та формування цибулини — +18..+22°C. За вищої температури (понад +30°C) ріст сповільнюється, а цибулини можуть передчасно визрівати, залишаючись дрібними.

Сортове різноманіття цибулі

Цибуля за відношенням до довжини світлового періоду поділяється на дві великі групи. Перша група — сорти північного напряму. Вони нормально розвиваються і формують вегетативний (цибулини) та генеративний (насіння чорнушки) урожай лише за довжини світлового дня 15-18 годин на добу. Північні сорти в умовах короткого світлового дня встигають відростити лише зелене перо, а цибулин взагалі не формують. Друга група — сорти південних регіонів, які формують нормальний урожай за короткого світлового дня — 12 годин на добу. При подовженні світлового періоду у південних сортів цибулини не визрівають і погано зберігаються. Сучасні селекціонери вивели сорти, які не так болісно реагують на довжину світлового дня і нормально ростуть та розвиваються на півночі та півдні за інших оптимальних умов.

За смаковими якостями цибулі поділяються на три групи: гострі, напівгострі та солодкі (салатні). Специфічну гостроту або гіркоту цибулі надають ефірні олії, а точніше — співвідношення між цукрами та ефірними оліями. Чим менше цукру, тим менше ефірних олій, а отже — менше гостроти цибулини та листя (пера) цибулі. Сьогодні селекціонери пропонують сорти без гіркоти, так звані солодкі салатні. Для тривалого зберігання краще обирати гострі сорти, які мають щільнішу луску та вищу лежкість, тоді як салатні сорти придатні переважно для споживання у свіжому вигляді.

Загальні підходи до агротехніки вирощування цибулі

У цибулі мичкувата коренева система, яка не може без додаткового живлення формувати високі врожаї. Тому цибулю розміщують після культур, які отримали при осінній обробці ґрунту гній (рання капуста, томати, огірки, рання та середня картопля, кабачки, баштанні культури, бобові). Цибуля добре поєднується з усіма видами капуст, морквою, буряком, редисом, зеленними, що дозволяє поєднувати ці культури в ущільнених посівах.

Цибуля нормально розвивається на нейтральних ґрунтах при pH 6,4-6,7. Якщо ґрунти закислені тривалим внесенням мінеральних добрив, то за 2-3 роки до посіву цибулі ґрунт під попередніми культурами розкислюють внесенням гашеного вапна або доломітового борошна з розрахунку 200 г/м². Вапнування ґрунту безпосередньо перед посівом або посадкою цибуля не витримує. Можна використовувати деревну золу по 300-400 г на 1 м² площі. Цибуля не любить свіжу органіку, але на збіднених ґрунтах восени або навесні можна внести під неї зрілий перегній по 1,5-2,0 кг/м² площі. З осені під перекопування також вносять частину фосфорних і калійних добрив. Другу половину з додаванням азотних туків застосовують навесні перед посівом або посадкою культури. На багатих чорноземах обмежуються внесенням розкладеної органіки під перекопування. На торф'янистих ґрунтах виключають азотні туки, а дозу фосфорних збільшують на 30-40%.

Цибулі необхідна достатня кількість вологи, особливо в період формування насіння та маточної цибулини. Насіння при нестачі вологи виходить щуплим із низькою схожістю, а цибулини — дрібними та малосоковитими. Ріпчасту цибулю вирощують кількома способами: насінням, сіянкою (арбажейкою), вибіркою, розсадою.

Специфіка вирощування цибулі-ріпки з сіянки

Найпоширеніший у всіх регіонах спосіб отримання великих товарних цибулин — вирощування з сіянки. Цей метод дозволяє скоротити вегетаційний період на 30-40 днів порівняно з вирощуванням із насіння, що особливо важливо в регіонах із коротким літом.

Підготовка ґрунту під сіянку

У городньому культурообігу цибулю повертають на попереднє місце через 3-5 років. Восени після збирання попередника ґрунт звільняють від бур'янів і поливають, провокуючи сходи бур'янів. Потім глибоко перекопують (25-30 см). Перед перекопуванням на збіднених ґрунтах вносять на 1 м² зрілий перегній або компост (0,5 відра) та повне мінеральне добриво — по 25-30 г сечовини та гранульованого суперфосфату, 15-25 г безхлорних калійних туків. Навесні перед висаджуванням сіянки вносять під розпушування по 10-15 г нітроамофоски. Цибуля любить показати себе у всій красі, тому на суглинистих ґрунтах посадку виконують на гряди, на яких цибулину з фази розростання ріпки відкривають на 1/3 (звільняють плечики). Цей прийом допомагає сформуватися великій цибулині та вчасно визріти. Верхівка, прихована під важким ґрунтом, накопичує воду (особливо в дощову погоду) та уражується грибковою інфекцією. На легких водопроникних ґрунтах, виконуючи цей самий прийом, арбажейку висаджують на рівну поверхню. Замульчована поверхня не дає швидкого випаровування вологи, а відкриті плечики отримують потрібну частку сонячних променів.

Підготовка сіянки

Восени після збирання та підсушування зібраний урожай ділять на дві фракції. Відбирають посадковий матеріал діаметром 1,5-3,0 см (сіянку) та дрібніше 1 см (вівсюжку). Вівсюжку зазвичай у теплих регіонах висівають під зиму у відкритий ґрунт, а в холодних північних — у теплицю. Навесні за 2 тижні до посадки сіянку сортують за фракціями та висаджують однорозмірні цибулинки окремо, що дозволяє отримати однорідні за крупністю цибулини. Відібраний матеріал звільняють від усохлих і хворих цибулинок, сухих лусок та іншого дрібного сміття. Арбажейку діаметром понад 3 см (вибірку) висаджують окремо. Крупнуваті цибулинки рано стрілкуються і не формують нормальної цибулини, тому їх зазвичай використовують для отримання зеленого пера.

Відібраний на посадку матеріал прогрівають протягом 6-7 годин за температури +40..+45°C. Це запобігає передчасному стрілкуванню та знищує збудників хвороб, які можуть бути під лускою. Перед висаджуванням посадковий матеріал знезаражують у 1% розчині марганцівки (0,5 години). Останнім часом частіше використовують розчини біофунгіцидів (планриз, гамаїр, фітоспорин). Сіянку замочують на 1-2 години перед висаджуванням на постійне місце. Для стимуляції коренеутворення можна додати у розчин стимулятор росту (наприклад, Епін або Циркон).

Посадка сіянки

Висаджують арбажейку для власного використання зазвичай однорядковим способом, залишаючи міжряддя 40 см і в ряду 4-6 см. Можна використовувати для посадки стрічковий багаторядковий посів із міжряддями 20 см. У цьому випадку середній ряд 3-рядної стрічки використовують на перо. Звільнена площа дозволить сформувати більшу цибулину. Глибина посадки регулюється крупністю арбажейки. Висаджують її так, щоб хвостик не був засипаний ґрунтом. За сухої погоди проводять до сходів полив або до посадки борозни поливають з лійки струменево. Оптимальна глибина загортання — 2-3 см від верхівки цибулинки до поверхні ґрунту. За надто глибокої посадки цибулини формуються витягнутими та погано зберігаються.

Сходи з'являються на 9-12 день. Дуже важливо не запустити посіви та вчасно позбавлятися від бур'янів і ґрунтової кірки. Розпушування поверхневе, щоб не пошкодити ніжну кореневу систему сіянки, яка розташовується у верхньому 10-30 см шарі. Підгортати цибулю не можна! Перше розпушування проводять через 5-7 днів після появи сходів на глибину 3-4 см, наступні — на 5-6 см після поливів або дощів.

Підживлення

За вегетаційний період проводять 2-3 підживлення. Перше підживлення виконують через 2-3 тижні після появи сходів. Використовують азотні добрива: 10-15 г сечовини на 1 м² або розчин коров'яку (1:10). Друге підживлення проводять у фазі формування цибулини (через 3-4 тижні після першого). Вносять фосфорно-калійні добрива: 15-20 г суперфосфату та 10-15 г калійної солі на 1 м². Третє підживлення (за необхідності) виконують у фазі активного росту цибулини, використовуючи лише калійні добрива (10-15 г/м²). Азотні добрива після середини липня виключають, оскільки вони затримують визрівання цибулин та знижують їх лежкість. Для профілактики грибкових захворювань у період вегетації рекомендується обприскування розчином фітоспорину (за інструкцією) кожні 10-14 днів.

За 3-4 тижні до збирання врожаю полив повністю припиняють. Це прискорює визрівання цибулин та сприяє формуванню щільної луски, необхідної для тривалого зберігання. Ознакою готовності до збирання є пожовтіння та вилягання пера, а також підсихання шийки. Збирають цибулю в суху погоду, підсушують протягом 7-10 днів під накриттям, обрізають корінці та перо, залишаючи шийку довжиною 3-5 см. Зберігають за температури 0..+2°C та вологості 70-75%.

Як виростити великий цибулевий урожай: повний посібник від підживлення до збору

Перше підживлення цибулі виконують у фазі активного наростання листя, через 2–3 тижні після появи сходів, особливо якщо перо тонке та блідо-зелене. Оптимальним варіантом є розчин карбаміду (сечовини) з розрахунку 20–25 г на 10 л води, який вносять під корінь на 10–12 погонних метрів. У цей період високу ефективність демонструють нітрофоска та нітроамофоска — по 25–30 г на 1 м² площі під полив або в розчині, аналогічно карбаміду. Після внесення рідких добрив обов’язково обмийте рослини чистою водою з лійки з дрібноситчастою насадкою, щоб уникнути опіків листя.

Друге підживлення проводять фосфорно-калійними добривами в другій декаді червня або через 3 тижні після першого. Готують розчин із 20–30 г суперфосфату та 10–13 г калійної солі на 10 л води. Альтернатива — нітроамофоска в дозі 40 г на 10 л води (приблизно 2 столові ложки без гірки). На збіднених ґрунтах допускається третє підживлення, орієнтуючись на стан рослин, але азотні добрива зі складу виключають. Використовують фосфорно-калійну суміш у тій самій дозі, що й для другого підживлення.

Особливості підживлення залежно від типу ґрунту

На родючих, добре заправлених перед посадкою ґрунтах підживлення можна не проводити. Достатньо регулярного видалення бур’янів, розпушування та поливу для отримання середнього врожаю екологічно чистої продукції. Однак на легких піщаних або виснажених ґрунтах без додаткового живлення цибуля формує дрібні головки. Для таких ділянок рекомендовано поєднувати кореневі підживлення з позакореневими обробками мікродобривами (бор, марганець, цинк) у фазі 4–5 листків.

Режим поливу: від сходів до достигання

Цибуля для нормального росту використовує відносно мало води, але потребує постійно вологого ґрунту в перший місяць після сходів та в період формування цибулин. У перші тижні поливають раз на 2 тижні, а в суху спекотну погоду — щотижня з обов’язковим подальшим розпушуванням ґрунту (це знищує личинки шкідників) та мульчуванням. У перший місяць ґрунт зволожують на глибину до 10 см, поступово збільшуючи цей показник до 20–25 см у фазі наростання цибулин. За місяць до збирання врожаю полив повністю припиняють і переходять на «сухий полив» — регулярне розпушування, знищення ґрунтової кірки та звільнення верхньої частини цибулин від землі. Це стимулює дозрівання та підвищує лежкість.

Інтегрований захист від хвороб і шкідників

Найпоширеніші грибкові хвороби цибулі — несправжня борошниста роса (пероноспороз) та кореневі гнилі. Серед шкідників найнебезпечніші цибулева муха, цибулева моль, трипси, нематоди, цибулева журчалка та прихованохоботник. Основна причина їх появи — порушення агротехніки: загущені посадки, надлишок азоту, відсутність сівозміни. За перших ознак ураження (зміна кольору листя, світлі точки чи штрихи, в’янення, скручування пера) необхідно обприскати листя баковою сумішшю біофунгіцидів та біоінсектицидів згідно з інструкцією. Такі препарати безпечні для людини та тварин. Використання хімічних засобів на цибулі не рекомендується, а при вирощуванні на зелене перо — категорично заборонено. Для профілактики дотримуйтесь сівозміни (повертайте цибулю на попереднє місце не раніше ніж через 3–4 роки) та висаджуйте поруч моркву, яка відлякує цибулеву муху.

Визначення строків збирання врожаю

Фазу достигання визначають за станом листя: масове пожовтіння та полегання пера свідчать про готовність цибулин. У суху сонячну погоду цибулини витягують із ґрунту та залишають на грядці або переносять під навіс для просушування протягом 7–10 днів. Після сушіння перебирають, обрізають корінці та пір’я, залишаючи шийку завдовжки 5–6 см. На щільних ґрунтах коріння підрізають за 2–3 тижні до збирання, намагаючись не пошкодити цибулину — це прискорює дозрівання. Оптимальна температура сушіння — 25–30°C, при вологості не вище 70%. Після сушіння цибулю сортують: дрібні головки (діаметром до 3 см) залишають для посадки під зиму або навесні, великі — для тривалого зберігання.

Сортовий асортимент для різних регіонів

Для північних регіонів рекомендовано такі сорти:

• Напівгострі — Азелрос, Багряний м’яч;
• Гострі — Безсонівський місцевий, Ростовський місцевий;
• Салатні — Лісабонський білий, Айлса Грайт, Аліса, Альбіон F1.

Для південних регіонів:

• Напівгострі — Касатик;
• Гострі — Сонячний;
• Салатні — Дністровський, Каба, Каба жовтий.

Сортове різноманіття цибулі значно ширше, але при виборі насіння або сівка для вирощування на дачі обов’язково використовуйте місцеві районовані сорти. Сортова плутанина неприпустима: ви не отримаєте очікуваного врожаю, а вирощені цибулини матимуть низьку якість та погану лежкість. Для тривалого зберігання обирайте гострі та напівгострі сорти з жовтою лускою, для свіжого споживання — салатні з білою або фіолетовою. Зверніть увагу на гібриди F1 — вони стійкіші до хвороб і дають вирівняні головки, але їхнє насіння не придатне для подальшого розмноження.

Успішне вирощування цибулі залежить від комплексу агротехнічних заходів: своєчасного підживлення з урахуванням типу ґрунту, регульованого поливу, профілактики хвороб і шкідників, правильного збирання та сортового підбору. Дотримання цих правил гарантує отримання якісного врожаю з високою лежкістю без зайвих витрат на хімічні засоби.