Облепиха — рослина, яка може бути розмножена кількома способами, кожен з яких має свої особливості та вимоги. Найпростіший спосіб — придбання саджанця, але не завжди можна знайти потрібний сорт. Досвідчені садівники рідко шукають легкі шляхи і виконують усі операції самостійно. Щоб процес був ефективним, необхідно точно дотримувати технологію.
Розмноження облепихи може здійснюватися п’ятьма способами: насінням, відростками, отводками, поділом куща та чубниками. Всі ці методи придатні для багатьох сортів, але існують винятки — деякі культури не дають поросту, тому їх неможливо розмножити відростками. Для плодоношення облепихи потрібно мати як чоловічі, так і жіночі дерева. Колись основним способом було насіння, але цей метод має недоліки: нове дерево може не наслідувати ознаки батьківського сорту.
Один з найпростіших способів отримання нової рослини — розмноження кореневими відростками, які ростуть біля материнського куща. Цей метод має недолік: при вирізанні відростка може пошкодитися коренева система. Щоб зменшити навантаження на материнське дерево, відросток викопують на відстані не менше 1,5 м від куща. Такий поріст має вже сформовані корені.
Оптимальний час для розмноження — весна, але ями для пересадки підготовують з осені. Відросток акуратно обкопують лопатою, витягають разом із земляним комом і переносять на нове місце. Після посадки саджанець регулярно поливають і підкормлюють. Важливо забезпечити вологу ґрунту, але не створювати заболочення.
Цей метод особливо ефективний для сортів, які не дають поросту. Однак він має недолік: при розмноженні може виникнути пошкодження кореневої системи материнського дерева. Для уникнення цього рекомендується викопувати відростки на достатньй відстані.
Якщо потрібно повністю зберегти сортові ознаки, найефективніший спосіб — розмноження чубниками. Однак цей метод вимагає додаткових зусиль. Для отримання одревеснілих чубників матеріал заготовляють восени, коли на деревах утворюються гілки товщиною понад 5 мм.
Чубники вирізують з непошкоджених ділянок із живими пагонами. Їх довжина має становити 15–20 см. Матеріал можна зберігати у снігу до весни, щоб забезпечити оптимальну вологість. Перед посадкою чубники замочують у теплій талій воді на дві тижні.
Під час посадки чубники вигрібають у ґрунт так, щоб на поверхні залишалося 2–3 пагони. Після посадки рослину регулярно поливають і мульчують перегноєм. У разі сухої весни вологості ґрунту недостатньо, що може призвести до низького відсотка приживання.
Складніше розмножувати облепиху зеленими чубниками, які вирізують у червні або липні. Їх довжина становить приблизно 10 см. На кінцях гілок роблять верхній і нижній зріз, після чого матеріал замочують у розчині гетероауксину на 16 годин.
Для посадки зелених чубників підготовлюють легкий ґрунт із багатим вмістом торфу. Важливо забезпечити прозоре покриття, наприклад, скляну банку або плівку. Після замочування чубники заглиблюють у ґрунт на 4 см і поливають слабким розчином марганцю для захисту від черної ножки.
Чубники залишають під покриттям до повного приживання. Через рік саджанець пересаджують на постійне місце. Цей метод дозволяє повністю зберегти ознаки материнського куща, але вимагає додаткових ефектів.
Спосіб розмноження отводками дозволяє повністю зберегти ознаки материнського куща. У лютому біля дерева прокопують канавку, пригинають нижню гілку до ґрунту і фіксують її жорсткою проволокою. Отводок засипають перегноєм, залишаючи на повітрі лише верхівку.
Літом регулярно поливають отводок, а до осені він утворить кореневу систему. Весною гілку відрізують від материнського куща і переносять на постійне місце. Недоліком цього методу є оголення нижньої частини материнського дерева.
Цей метод особливо ефективний для сортів, які не дають поросту. Однак вимагає додаткових зусиль і може призвести до пошкодження материнського дерева.
Вирощування облепихи з насіння в домашніх умовах не є ефективним, оскільки до плодоношення потрібно багато часу. Крім того, сортові ознаки можуть не наслідуватися. Цей метод використовують для масового розмноження з метою укріплення оврагів або створення лісопасів.
Насіння збирають із зрілих я ягід, які збирають у момент досягнення повної зрілості. Після збору ягоди розтискають, щоб вийняти насіння, і тщательно промивають під струмом води. Насіння можна використовувати безпосередньо або зберігати для стратифікації — процесу, що включає тривале зберігання насіння у холоді (0–5°C) протягом 2–3 місяців. Це стимулює проростання і забезпечує вищу ефективність при посадці. Посадку проводять влітку або підзимком у землю, яка має добре дренування. Глибина заглиблення насіння — 2–3 см. Після посадки територію регулярно поливають і розпушують грунт, щоб забезпечити доступ повітря до кореневої системи. У перші місяці росту саджанці потребують захисту від прямих сонячних променів і сухого повітря. Слід зазначити, що метод насіння має тривалий період до плодоношення — зазвичай 5–7 років. Крім того, отримані рослини можуть відрізнятися від материнського сорту як за формою куща, так і за якістю плодів. Незважаючи на це, цей спосіб є економічно вигідним для масового вирощування, особливо у ландшафтному дизайну або для створення зелених кордонів. Для домашнього садівництва він рідко використовується через довгий час очікування результатів і невизначеність ознаки потомства.